Ужгородський замок. Історична довідка

     З якого боку ми не наближались би до Ужгорода, у поле зору завжди потрапляють суворі обриси старовинного замку. Ужгородський замок належить до цінних історичних і воєнних архітектурних пам'ятників Закарпаття. Він розташований на вулканічній горі заввишки до 30 метрів.  

    Споруди фортеці займали 2,5 гектара, а замковий двір і парк становить 6 гектарів.

     Історія замку нараховує більше тисячі років. У VII-IX ст. на Замковій горі було розташоване городище-укріплення східнослов'янського племені білих хорватів. У кінці IX - на початку X ст. фортеця стала резиденцією, як це розповідається у легендах, давньоукраїнського князя Лаборця, а пізніше – у X-XI ст., – можливо, й одним із форпостів Давньоруської держави на південному заході. Писар угорського короля Владислава IV Шимон Кезаї стверджує, що укріплення на Замковій горі існувало вже у 872 році.

    Упродовж віків замок неодноразово перебудовувався у відповідності з вимогами тодішньої фортифікації. Корінні зміни укріплення перенесли з появою вогнепальної зброї і на кінець XVII ст. замок, у головному, набув сучасного вигляду. Про численні реконструкції свідчать вибиті в кількох місцях над в'їзними воротами дати 1598, 1653.

    Воєнно-оборонна система замку проста і разом із тим досить могутня і надійна. Із трьох боків фортеця оточена вирубаним у скелі сухим ровом, а з четвертого, північно-східного, – вельми крутим урвищем. Ширина рову – 15-20 метрів, а глибина – 5-10 метрів.

  Ужгородський замок має форму неправильного чотирикутника з масивними баштами на кожному розі. Через рів для входу в середину був перекинутий підйомний міст. З другої половини XVIII ст., коли мури втратили військове значення, моста не стало, його замінили звичайним насипом.

   Головний замковий корпус, побудований у стилі ренесанс, нараховує 40 приміщень. Він є типовим для східно-європейської архітектури XVI-XVII ст.

        У підземеллях головного корпусу колись була катівня і в'язниця. У внутрішньому дворі зберігся й донині 32-метровий колодязь.

      На бастіонах розміщувалась артилерія, яка тримала під обстрілом підступи до замку. Він вимурований з каменю, а точніше з андезиту, якого є чимало в околицях Ужгорода. На стінах видніються отвори у вигляді маленьких ніш. Під час ремонту туди вставляється риштування.

  Навесні 1241 року Ужгород захопили монголо-татари, очолювані Субудаєм. Коли завойовники покинули Карпати, замок відбудували. Наприкінці XIII ст. угорський король за вірну службу подарував місто-фортецю палатину Амодею.

    Чи не найдовше владарювали в Ужгороді графи Другети та їх нащадки (1322-1691). Так, овдовіла графиня Анна Другет брала активну участь у прийнятті 1646 року унії православної церкви з католицькою.

  У 1678-1685 рр. антигабсбурзьке і антикатолицьке повстання очолював молодий магнат Імре Текелі. Його війська у 1679 і 1684 роках взяли штурмом замок і частково зруйнували його. 14 квітня 1684 року у місті Кошице повсталі повісили одного із останніх володарів фортеці династії Другетів – Жигмонда Другета. Однак уже наступного року австрійські війська навели порядок у краї. Узявши за дружину Христину Другет, новим правителем Ужанського комітату і володарем Ужгородського замку став полковник граф Міклош Берчені. У його розпорядженні був маєток у 120 тисяч гектарів. Антигабсбурзьке військо угорців, очолене трансильванським князем Ференцом II Ракоці, у червні 1703 року підійшло до Ужгорода. Одразу не вдалося здобути перемогу. Невеликий австрійський гарнізон фортеці мужньо захищався. Лише з допомогою новоприбулих військових загонів, у тому числі повсталих на чолі з Іваном Бецою, Ференц II Ракоці захопив замок. Гарнізон капітулював 24 лютого 1704 року.

  До 1711 року замок служив твердинею угорських феодалів, непокірних віденському централізму. За цей час тут велися дипломатичні переговори з представниками Франції, Росії, Польщі. Облаштувавши свою резиденцію належним чином, тут 24 червня 1707 року Ференц II Ракоці разом із господарем фортеці М. Берчені приймали посла Петра І, царя Московії, Д.І.Корбе, з яким хотіли домовитися про допомогу в боротьбі проти австрійського панування. Одначе, не відчувши серйозної підтримки з боку чужих держав і внаслідок епідемії чуми, 15 травня 1711 року повстанці зазнали остаточної поразки. Урядові війська ввійшли у місто, і гарнізон фортеці склав зброю.

   З того часу замок почав відігравати для міста другорядну функцію. До 1762 року у ньому розміщувався австрійський гарнізон. Пізніше імператриця Марія-Терезія передала всі споруди греко-католицькому єпископату. В одній з них відкрили духовну семінарію. Викладачами тут працювали видатні письменники-просвітителі О. Духнович, А. Кралицький, І. Раковський та інші, а вчилися відомі діячі культури та письменники Юрій Венелін-Гуца (1802-1839), Іван Орлай (1770-1829), Іван Сільвай (1838-1904), Олександр Митрак (1837-1913), Євген Фенцик (1844-1903) та інші.

        Джерело: Ужгородський замок : Історична довідка // Закарпатські замки у легендах, переказах та літературних творах. 2-е змінене та доповнене видання / Упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., істор. довідки, приміт. та слов. І.В. Хланти.  - Ужгород: Патент, 2009. - С. 9-11.