вівторок, 30 листопада 2021 р.

 

ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ КОЛОЧАВУ

( Віртуальна подорож унікальним селом Закарпаття)



Є на Закарпатті дивовижний куточок з чистим гірським повітрям, мінеральними водами та мальовничими краєвидами. Це село Колочава, яке причаїлося у мальовничій Тереблянській долині (Міжгірський район на Закарпатті).


Існує чимало легенд про походження назви селища. Найпопулярніша із них розповідає про те, що береги річки, яка протікає через село, колись були дуже болотистими. Отож коли перші поселенці просувалися ними, то вода набиралася у постоли (взуття) та видавала специфічні звуки: «чавк-чавк». Через це річку назвали Чавка. Як перших жителів запитували, де вони живуть, то чули у відповідь: «Коло Чавки». Із часом назва річки трансформувалася у Колочавку, а мальовниче село, яке вона омивала, прозвали Колочавою.



         Протягом своєї історії село входило до складу різних держав:

до ІХ ст. — Слов'янського князівства білих хорватів

з ХІ ст. до 1867 р. — Угорського королівства

з 1867 до 1918 рр. — Австро-Угорщини

у 1919 р. — Угорської республіки Рад

з 1919 до 1939 рр. — Чехословаччини

у 1939 р. — Карпатської України

з 1939 до 1944 рр. — Угорщини

з 1944 до 1945 рр. — Закарпатської України

з 1945 до 1991 рр. — Української Радянської Соціалістичної Республіки

з 1991 р. — України

     Внаслідок перебування села під різними державами сформувався колоритний місцевий діалект, який важко зрозуміти приїжджим гостям. Він складається із угорських, чеських, російських, німецьких, румунських, польських, українських слів. Хоча за національним складом сьогодні тут живуть лише українці.

     Село поєднало культури гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців, євреєв, чехів та словаків.




     Село Колочава справедливо вважається екологічно найчистішим куточком Закарпаття, адже з 5 січня 1989 року входить до складу національного природного парку «Синевир». Хоча природа навколо села давно освоєна людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів з багатими флорою і фауною.

У березні колочавський музей - скансен "Старе село" потопає в фіолетових квітах.


Щовесни тут спостерігається унікальне природне явище - масово зацвітає рідкісна рослина – Шафран Гейфелів. 

Зазвичай перші квіти у "Долині Крокусів" з’являються наприкінці березня і масово цвітуть до кінця квітня. Шафран Гейфелів перебуває на межі зникнення. Його занесено до Червоної книги України.


У Колочаві квітка знаходиться під пильним наглядом і бережно охороняється. Наукова назва "Крокус" пов'язана з древньою грецькою міфологією. Греки вважали рослину символом щастя, квіткою Аврори - міфічної богині ранкової зорі.   Крім того, Крокус – своєрідний індикатор родючості ґрунту

 Гори вкриті смерековими і буковими лісами. Флористично найбагатшими вважаються післялісові луки - царини, на яких можна налічити до 40 видів рослин. У межах села та національного парку росте 94 рідкісних і зникаючих видів рослин, з яких до Червоної книги України занесено 38 видів (підсніжник звичайний, шафран Гейфелів, лілія лісова, арніка гірська, плаун-баранець, коручка болотна, ключ-трава, язичок зелений). В лісах щедро родять горіхи ліщини, на луках та в перелісках - ягоди ожини, яфони (чорниці), брусниці, малини та суниці. Цими дарами природи можна поласувати, мандруючи горами, полонинами і долинами.

     У лісах, що густо оточують Колочаву мешкають: олень благородний, ведмідь бурий, козуля, кабан дикий, вовк, лисиця, заєць сірий та інші види ссавців - усього 43, з них найбільш рідкісними є бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна. З птахів найчастіше трапляються рябчик, канюк, дятел, сорока, сойка - усього 91 вид, з них рідкісними є глухар, беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд. У ставках, озерах та річках водяться: форель струмкова, озерна і райдужна, головень, марена, бабець-головач, пічкур, підуст - усього 19 видів. Серед плазунів рідкісними є гадюка звичайна та карпатські ендеми - саламандра плямиста, тритони карпатський і альпійський, а також малопоширені – полоз та мідянка. Із фауни до Червоної книги України занесено 22 види, а до Європейського червоного списку - 11 видів, серед яких вовк, бурий ведмідь, видра річкова, рись звичайна, лосось дунайський та інші.

     Якщо Ви полюбляєте мандрувати по горах – ласкаво просимо. Оперезана горами Стримбою, Ружою, Красною, Дарвайкою та Барвінком Колочава розкинулася у самому серці Верховини. До того ж мальовничі гірські хребти щедро вкриті чорницями та брусницею. У лісі ж можна знайти чимало грибів, ожини та лісових ягід.

Вільшанське водосховище



Мальовниче водосховище розкинулося на річці Теребля, у районі села Колочава під назвою Мерешор. Поміж лісистими горами переливається смарагдом вода, яку несе сюди річка аж із Синевирського озера.

Довжина штучно створеної водойми – дев’ять кілометрів, ширина один кілометр. Середня глибина – десять метрів.

     Гребля, що утримує мільйони кубів води, має довжину 110 метрів, а її висота – 47 м. Із них видно лише близько 20, а решта під водою та намулом. Кажуть, що всередині греблі прокладено дорогу, якою можна запросто проїхати на уазику.

Вирушивши на екскурсію до рукотворного моря Ви на власні очі побачите один з найунікальніших проектів світу, прогуляєтеся біля мурів височезної дамби, помилуєтеся спокійної гладдю синього плеса та послухаєте таємничу легенду про дивовижну істоту, що донині живе на дні озера.

     Мальовниче водосховище стало улюбленим місцем відпочинку місцевих мешканців та туристів.


Це одне з найгарніших сіл Закарпаття, в якому розташовано 10 музеїв, 20 пам’ятників, 50 визначних історичних місць, найвідоміші з яких музей народної архітектури та побуту “Старе село”, музей залізничної справи “Колочавська вузькоколійка” та музей “Колочавський бокораш”.




"Старе село" - перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. Розташований він між синіми хвилями річки Колочавки та вічнозеленим масивом Чертежика. Окрім дивовижних галявин шафрану, на його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам’ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, шевці).


Єдиний в Україні музей двідтворює історію карпатської вузькоколійки. Ешелон складається з раритетного паровоза та 10 вагонів. Кожний вагон відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. В кожному музейному вагоні - унікальні експонати, які розповідають про історію вузькоколійок на Закарпатті, про роботу і побут залізничників та їхніх пасажирів. Кожен із гостей музею "Колочавська вузькоколійка" може відчути себе пасажиром історичної залізниці, провідником і навіть черг

Музей "Колочавський бокораш"



Це - наймолодший у Колочаві, проте один з найцікавіших музеїв. Його називають філіалом відомого музею лісу і сплаву з Чорної Ріки, який знищила повінь. Тут Вас ознайомлять із технологією вирубування та сплавляння лісу по річці, розкажуть про давню та небезпечну професію бокораша. Також лише тут ви зможете сфотографуватися на справжнім бокорі.

Музей "Бункер Штаєра"




У ньому відображено умови проживання та переховування колочавських повстанців, які вели антирадянську діяльність та були причетні до українського визвольного руху.

 

________________________________________

  Населення Колочави понад 7 тисяч осіб, протяжність із одного кінця села до другого 15 км. Село складається із п’яти приселків - мікрорайонів: Лази, Горб, Брадолець, Сухар, Мерешор. Через село протікають дві річки Теребля та її притока Колочавка.

Музеї "Радянської та Чеської шкіл"




Музеї відтворюють умови навчання дітей за радянської та чеської влади на Закарпатті.

Музей "Воїнам-інтернаціоналістам"



Жителям Колочави доводилося воювати на різних війнах і за різну владу. Чимало колочавців брали участь у бойових діях далеко за межами рідної держави. Найбільше колочавців воювало в Афганістані. Тепер всіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів вшановано у музеї "Воїнам-інтернаціоналістам". А на даху музею встановлено броньовану розвідувально-дозорну машину

Музей "Лінія Арпада"



Частина відреставрованої оборонної системи часів Другої світової війни - музей – "Лінія Арпада" - розташований вздовж річки Теребля. До його складу входять чотири бункери, бетонні піраміди, земляні траншеї.

У командному бункері Ви побачите кулемет, автомати і рушниці, патронташі та гранати, каски та пристрій дальнього бачення, вогнемет і вогнегасник, силовий кабель і десятки інших пристосувань для війни.

Музей "Церква Святого Духа"



Музей - пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури 1795 року "Церква Святого Духа" належить до найвидатніших архітектурних досягнень Закарпаття.

Двозрубна тридільна церква струнка і досконала в пропорціях. Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури.

Колочава відома також як і село пам’ятників. Тепер тут височіє двадцять найрізноманітніших скульптурних об’єктів. Деякі з них настільки унікальні, що їх ви більше ніде не зустрінете.  Наприклад пам’ятник «Заробітчанам», «Вівчарю», «Примирення», «Вчительці з Вкрайіни» тощо.








Загалом у Колочаві зосереджено понад п’ятдесят пам’ятних об’єктів.

     Туристичну Колочаву можна вважати селом не лише українським, але і селом «чеським», селом «єврейським», селом «мадярським». Про це свідчать окремі туристичні маршрути: «Чеська Колочава», «Угорська Колочава», «Єврейська Колочава», «Патріотична Колочава».

Никола Шугай і Колочава


     Широко відомим село стало завдяки чеському письменнику Івану Ольбрахту та його літературному герою - колочавському опришку. Колочавець Никола Шугай (Микола Сюгай) дезертирував з австро-угорської армії і разом з молодшим братом Юрієм та кількома кумами почав займатися розбоєм, немов Робін Гуд - від багатих брав та бідним давав. Спочатку його ловили угорські жандарми, далі безуспішно намагалася упіймати чеська жандармерія, пробувала зловити непокірного й румунська поліція. Та всі зусилля були марними. Аж поки куми не зговорилися та підступно зарубали його разом із братом заради викупу. Цю історію описав у 30-х роках Ольбрахт, який часто приїжджав до села. За його романом «Никола Шугай - розбійник» у Чехії згодом були зняті кінострічки, поставлені вистави та мюзикли, написані пісні, роман досі вивчають у школі. Поняття «Колочава» добре засвоїлось у чеській свідомості. В Україні легенду про Шугая знають менше. В Колочаві у 1982 році був заснований «соцреалістичний» музей Івана Ольбрахта, у 1996 він був перероблений у етнографічному стилі і зараз радо приймає відвідувачів.


Написав документальну книжку про Миколу Шугая і закарпатський журналіст Олександр Гаврош. Це перша розгорнута документальна книжка про відомого закарпатця, що вийшла українською мовою. Микола Шугай добрий розбійник про якого ще й досі складають легенди сусідні країни. В Чехії та Словаччині про цю особистість написана не одна книга, а  ще про постать Шугая там можна дізнатись з фільмів чи п’єс, тоді, як в нас, на його батьківщині, про відомого розбійника та останнього опришка знають мало.

"Школа вівчарства".




На самій горі Стримба (1719м) розташована "Школа вівчарства". Тут під керівництвом досвідчених вівчарів учні виганяють худобу на випас, зможуть самі подоїти овець, зварити сир і вурду, бринзу, приготувати вівчарську юшку, навчитися грати на трембіті, сопілці, покататися верхи на коні.


Фестиваль ріплянки



На території села Колочава проходить традиційний гастрономічний фестиваль ріплянки. Традиційно, гості фестивалю мають можливість продегустувати головну страву дня –  ріплянку по-колочавськи: з грибами, сметаною, шкварками, бринзою, вурдою.

       Ріплянка – це традиційна страва жителів Колочави, яку готують кілька разів на тиждень у кожні хаті села, розварена на пюре картопля ("ріпа"- діалект.) та кукурудзяна мука. Варять ріплянку на повільному вогні у чавунній каструлі, часто помішуючи дерев’яною палкою (токаняником).


     З початком масового туристичного руху у 90-х роках був заснований і фольклорний фестиваль "Колочавське відлуння у Тереблянській долині", який від 1997 року проводиться у першу неділю серпня за участі чеських туристів та місцевих фольклорних колективів.

Колочава сьогодні


     Сьогодні Колочава впевнено завойовує провідні позиції на туристичній мапі Закарпаття та України, адже має чимало своїх привабливих туристичних родзинок. Десятки туристичних та екскурсійних маршрутів розроблено по самій Колочаві, чимало туристичних фірм включили відвідання села у свої тури.

     Колочава село унікальне, і багато речей Ви зможете побачити лише тут.


Немає коментарів:

Дописати коментар