Love story по-закарпатські

Напередодні Дня св. Валентина 

 Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва  

запрошує Вас здійснити романтичну подорож

Біла Діва — привид кохання

Хіба можна уявити середньовічну фортецю без привидів та моторошних легенд? Переходами Ужгородського замку блукає Біла Діва — привид дівчини з’являється опівночі, щоб зникнути, як тільки почне займатись світанок. Появу Білої Діви пояснюють по-різному. Дехто каже, що то дух нещасної дочки графа Другета. Вона випадково зустріла сусіднього воєводу, який давно мріяв захопити замок. Вони покохали один одного — і молода панянка видала своєму любасу такі замкові таємниці, які знали лише Другети. Коли батько дізнався про зраду, він вбив воєводу, а дочку живцем замурував в одну із замкових стін. По ночах дух дівчини ніби шукає свого коханця.

За іншою версією Біла Діва — аристократка, яка закохалась в одного з повстанців, що воювали на боці Ференца Ракоці. Тим не менш, завершення в цієї версії тотожно драматичне. Темної ночі коханці мали зустрітися неподалік від замку, під кремезним дубом, але за дівчиною шпигували. Слуги її батька вбили юнака просто перед очима шляхтянки, а сама дівчина була живою замурована в замку.

І ще одна історія в Ужгородському замку

Серед володарів Ужгородського замку граф Міклош Берчені та його жінка –красуня Крістіна Чакі посідають особливе місце.  Саме вони перетворили його із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський маєток-замок, великосвітський центр культурного й політичного життя  в кінці 17.- поч.18 ст.У 12 кілометрах на схід від Мукачева, там, де гори усе ближче підходять до річки Латориця, розташоване селище Чинадійово. Його історія тісно пов’язана з історією Мукачева. У письмових джерелах село Чинадійово вперше згадується від 1214 р. як Сент-Міклош. Ця угорська назва фігурує в офіційних документах аж до1944 р. У 1264 р. король Іштван V дарує село Сент-Міклош магістру Аладару, королівському уповноваженому у справах до галицкого князя. Наприкінці XIV ст., у 1387 р., Сент-Міклошська домінія переходить у володіння магната Переньї. А в XV ст. у селі будується замок власника домінії, що зберігся до наших днів. Він створений на кшталт більш древніх романських феодальних твердинь.У 1574 р. Сент-Міклошську домінію купив Михайло Телегді за 22 тисячі форинтів. А в 1610 р. замок хотів купити Іштван Н’ярі. З відповідним клопотанням він звернувся до короля, заявивши, що готовий сплатити 7 тисяч форинтів. Але чекати рішення купівлі він змушений був цілих 15 років! А ще через 15 років на одній зі стін замка з’явився герб, зроблений уже на замовлення родини Лоньої. У 1657 р. замок був значно пошкоджений польськими військами князя Любомирського, що змусило його власників провести ґрунтовні відбудовні роботи. Але з часом замок поступово втрачає своє стратегічне значення.У лютому 1682 року відбулася зустріч Ілони Зріні з графом Імре Текелі.Кохання чарівної княгині до молодого короля куруців стало головною подією, за якою пильно спостерігала уся західноєвропейська знать.   Історико-архітектурну пам’ятку – палац графів Шенборнів було збудовано 1890-го року. Він має п’ятикутну форму і являється яскравим об’єктом архітектури періоду романтизму. В споруді було використано елементи англійського архітектурного стилю, а в основі будівництва лежав астрономічний принцип. Палац має триста шісдесят п’ять вікон (стільки ж днів у році). Є ще одне замуроване вікно (на випадок високосного року). Всього будівля нараховує п’ятдесят дві кімнати. Стільки ж тижнів у році. Входів в будівлі - дванадцять (як і місяців в одному році). Архітектори побудували чотири вежі (вони символізують чотири пори року). На кожному шпилі можна побачити флюгери. На території замка графа Шенборна, на площі чотирнадцять гектарів, розкинувся унікальний дендропарк, в якому можна побачити доглянуті алеї з рідкісними, різноманітними рослинами. Сюди приїжджать молоді пари, щоб помилуватися неперевершеною архітектурою, прогулятися неймовірним парком або вмитися у «джерелі краси». Гарно в даній місцевості навесні, коли квітнуть дерева, або на початку осені, коли з’являються перші жовті листочки.

Водоспад Шипіт

Посеред смарагдових Карпат, поблизу села Пилипець біля підніжжя гори Гимба, розкинувся чарівний водоспад Шипіт, який відносять до одного з семи чудес української природи.

З земних глибин на схилі гори Великий Верх (висота 1598 м) виривається вниз невеликий струмок Плошанка. Його води наповнені свіжістю і прохолодою. Спадаючи декількома неповторними каскадами з чотирнадцятиметрової висоти кришталева прозора вода цього потічка розбивається об каміння утворюючи мільярди яскравих крапель, які виграють на сонці дивовижними барвами у променях і породжують мелодійний шепіт водоспаду Шипіт.В давні часи у селі Пилипець мешкали дві родини. В багатій сім’ї зростала красуня донька, яка була гордістю своїх заможних батьків. Знатного походження і чудової вроди дівчина приваблювала багатьох паничів. Та серцю не накажеш: покохала вона молодого сусідського парубка Іванка з бідної родини. Для того, щоб ніхто не дізнався про їх кохання, вони почали таємно зустрічатися, біля гори Великий Верх. У безлюдному місці лише Карпати були свідками їхніх побачень.Та все таємне рано чи пізно стає явним. Про їх кохання почали говорити по всьому селі, плітки дійшли і до мами дівчини. Одного разу вистеживши куди надвечір йде її донька, вона стала свідком їх побачення. Зі злістю в серці вона почала всіляко лаяти молоду пару. Аж раптом небо страшенно загриміло, грянув грім, сяйнула блискавка та почалася злива. Стрімкі величезні потоки води вмить накрили Іванка та Марічку й понесли у провалля. Спочатку вони трималися за руки, та раптом водоспад силоміць роз’єднав їх та відкинув у протилежні сторони.Мати дівчини, що стала свідком страшної трагедії, відтоді щоденно приходила до водопаду і плакала. Аж поки у ніч на Івана Купала їй не почувся голос доньки, яка шептала слова кохання до Іванка. Приголомшена мати в розпачі крикнула: «Чуєте люди шепіт? Це вони між собою шепочуться». Відтоді водоспад прозвали «Шипіт».До речі, саме про події на Шипоті писав у своїй загадковій книжці «Трохи пітьми» український письменник Любко Дереш.

Озеро Синевир

 Найглибше високогірне озеро України, диво України — такими титулами обдароване озеро в Межигірському районі Закарпатської області під назвою Синевир. Сюди варто дістатися, аби на власні очі побачити, чим же так захоплює ця оповита романтичними легендами місцина.Кілька сотень років тому місцеві гори були у володінні у одного дуже старого графа. Також у графа була юна і дуже красива дочка Синь.Звали її так через неймовірно блакитні очі. Одного разу дівчина прогулювалася схилами і, збираючи квіти, побачила прекрасного молодого хлопця на ім'я Вир.Пара відразу сподобалася одне одному, і вони закохалися. Дізнавшись про це, граф розпорядився стратити простого хлопця за любов до його досконалої дочки.З тих пір Синь оплакувала Вира, проливаючи сльози добу безперервно. Так і утворилося кристально чисте блакитне озеро Синевир.Важко сказати, що нас вразило більше — саме озеро, що розлилося на висоті 989 м над рівнем моря, чи шлях до нього. Дорога до дива вражає: горді гори, могутні дерева, стрімкі струмки. Та окрім незрівнянних пейзажів, прямуючи до Синевира, можна побачити давні будівлі Музею архітектури і побуту «Старе село», що в селі Колочава.Кажуть, найбільше «Синє око Карпат» вражає у час грози. Цікаво, що, невдовзі після нашого прибуття, Синевир показав себе у всій красі: небо нахмурилось, у воді відзеркалилися сталеві хмари, гілки на деревах заколихалися. Однак навіть у похмурості озера є щось особливе.Якою б сильною не була спокуса поплавати в озері, робити цього не варто. Глибина »дива» сягає понад 20 м, а вода в ньому навіть у спеку прогрівається лише до двох метрів. Натомість можна сміливо скористатися паромом, що пливе від берега до розташованого посеред озера острівця — зіниці Морського Ока (ще одна назва Синевира).Щоправда, у довколишню мальовничість дещо не «вписуються» ятки із сувенірами та смаколиками. А втім, саме тут радимо скуштували духмяний хвойний напій та горішки в меді.На під’їзді до озера розташований і Реабілітаційний центр бурого ведмедя «Синевир», куди охоче пускають туристів. До закладу потрапили ведмеді, з якими погано поводилися попередні господарі. Тепер тварин вчать пристосовуватися до природних умов життя. Це місце навряд чи залишить когось байдужим. Та чи варто турбувати ведмедів своєю присутністю, вирішувати вам. 

Місце умиротворення

Рекреаційна місцина «Воєводино» розташована у с. Тур'я-Пасіка (45 км до Ужгорода і 45 км до Сваляви). Тут зовсім не обов'язково зупинятися на тривалий час. Можна прибути до «Воєдино» на декілька годин або на один день, щоб погуляти Парком Шенборна: відпочити біля озера, насолоджуючись красою тихої природи; пройтися 12-ма містками, що символізують 12 знаків зодіаку; проїхатися алеями у кареті з кіньми.До того ж розваг у цьому місці безліч: є нагода покататися верхи, половити рибу, відновитися за допомогою спа-процедур. Прихильників більш активного відпочинку може зацікавити мотузковий парк.