вівторок, 17 березня 2020 р.

Ферма плямистих оленів


           Одним із найвідоміших туристичних об’єктів Закарпаття є єдина в Україні ферма плямистих оленів у селі Іза, недалеко від Хуста. Численні українські туристи та гості із-за кордону приїжджають сюди аби помилуватися струнконогими красеням. 

          Рідкісні олені з’явились на фермі ще у радянські часи – 1987 року. Гелікоптером їх доправили сюди аж із Калінінградської області. Основна мета вирощування цих тварин – пантокрин –лікарська речовина, добута із рогів. Її застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м'язі, гіпотонії, для підвищення працездатності. У той час справа була надзвичайно прибутковою та давала великі гроші. Та в незалежній Україні сировина значно подешевшала – і оленячу ферму зробили туристичним об’єктом.
 Подивитися на понад 150 плямистих тварин їдуть численні туристи. Головне прихопити із собою побільше сухариків та хліба – улюблених ласощів тварин. Через огорожу гості ферми годують тварин. На вигляд миролюбні, вони не люблять аби їх лащили, чіпали за шию чи просто гладили – спрацьовує інстинкт самозбереження, набутий природою. Тому нагородою за ласку може стати добрий копняк передніми ногами. Доглядачі оленів твердять – сила польоту від такого удару – до 15 метрів!
Б’ються олені й між собою. Проте лише у період гону - восени. Сильніший самець може мати у своєму гаремі п’ять, а то й десять - двадцять самок. Слабак же лишається сам. Все просто – природній відбір.
 Самка виношує маля сім місяців, а після народження оленятко вже через три дні втікає до лісу. До мами приходить лише поїсти, і постійно на одне й теж місце. Через кілька місяців воно вже їсть корми, а зовсім дорослим стає вже у чотири роки. Літом тварини випасаються, а взимку оленів годують зерном і сіном.

Радимо прочитати ще:

Толочко, Наталія. Автентична сімка хустських сіл. Нижні, курортні, містичні, а ще з оленями, буйволами, кошиками і сиром або Подорож унікальними селами Хустщини: про себе і своє/ Н. Толочко; (за матеріалами Хустської РДА) //Унікум. - 2017. - № 12. -  С. 76-81.: іл.



Немає коментарів:

Дописати коментар