Озерце в Невицькому

         Одна з легенд про Невицьке стосується озерця під зам­ком, посеред якого ніби плавав острівець. То пам’ятка про нещасну Олену, красну й мужню доньку лицаря Гришка, що колись був паном у тих краях.

         Олена була щирою донькою. Світловолоса, статечна й сильна, горда й мужня, вона походила скорше на чоловіка, як на жінку. Мала пристрасть виїжджати самотою в ліси, і серед тої дикої краси, сповненої небезпеки, чулася найщасливішою

         Раз виїхала в ліс і почула дивну музику й спів. Гадала, що то якийсь лицар заблудився в густих лісах. Продираючись кущами, чарувалася незвичайною грою. Яке ж було її здивування, коли довідалася, що незнайомий співець — то звичайний пастух, на ім’я Михайло, — з весни і до зими він випасав у навколишніх лісах овець. Не здогадалася, що був то не вівчар, а переодягнутий сатана, що забагнув її погубити.

         Глибокі чорні очі молодого легіня заворожили Олену. Досі незнаним почуттям сповнилося її єство.

         Залюбилася в нього і потай, без вітцівської згоди, стала йому жоною.

Лицар Гришко не був багачем. І щоб поправити свої справи, пообіцяв доньку старому сусіду-панові.

         Коли Олена довідалась, як вирішив батько, впала в крайній відчай. Знала, що рішення ніхто не змінить.

Зламана болем за втраченою свободою, прийшла вона до Михайла. Вислухав її молодий вівчар, хвильку подумав і дав таку пораду. Вдома хай вона далі буде Оленою, яку знають, — ласкавого до всіх, милою і привітною. Але за межами замка при кожній нагоді хай називає себе Катою і буде мстивою, жорстокою, злою.

         Олена прислухалася до тієї поради і швидко домоглася очікуваного. Люди впевнилися, що лицар мас двох дочок - гідну й лагідну Олену та злу й дику Кату. Олена зажадала від старого шляхетного залицяльника, аби розшукав і переміг її сестру Кату.

         Спроба впіймати Кату скінчилася для старого пана нещастям. Хитра Олена улесливо заманила його в ліс, на відлюдному місці перемогла і вбила.

         Довідавшись про вбивство пана, лицар Гришко пообіцяв собі розшукати злочинця. Він і гадки не мав про двоїсте життя своєї доньки. Олена спершу боялася, а коли збагнула нарешті, як легко навіки здихалася ненависного жениха, зважилася й на іншу Михайлову пораду: позбутися власного батька, аби могла взяти Михайла до себе в замок.

         Між тим Гришко помітив, що Олена зникає із замку кож­ного дня. Вислідив, куди вона їздить, і з підслуханої розмови при її побаченні з вівчарем зрозумів, що сам повинен стати жертвою невдячної доньки.

Часу не гайнував. Сиплючи страшні прокльони, тричі обійшов місце, де лежала Олена зі своїм коханцем. Коли втре­тє зробив закляте коло, зупинився, підніс до неба обидві руки, осінив себе хрестом і з голосним “Амінь!” упав на коліна.

         Тої ж миті з громовим гуркотом пропав у землю заклятий круг разом з усім, що на ньому було. Лицар побачив перед собою лише маленьке, супокійне озерце з острівцем.