«Соколині скелі» – одна з наймальовничіших заповідних зон Українських Карпат

Орнітологічний заказник "Соколині скелі" розташований в Перечинському районі Закарпатської області, поблизу міста Перечин. Територія охороняється. Загальна площа заказника становить 605,6 гектарів.

Диво природи на Закарпатті

             «Ворочівське Синє озеро» - унікальна пам’ятка природи Закарпаття. Лежить воно в горах, серед густих лісів, приблизно в трьох годинах ходьби від с.Ворочева. По більш точному оприділенню воно розташоване на західному схилі Анталовецької Поляни, між її двома відрогами- Світильником і Сухим Дільчиком, на висоті 700 м.

Дорога до озера веде по долині гірського потічка Вишнього Потоку. Дійшовши до розвилки потоків, переправляємося через Вишній Поток і по долині його правої притоки Кобринчика піднімаємося через ліс по стежці. На крутому лівому схилі ущелини стежка веде на Світильник, де можна відпочити біля джерела. Від нього звертаємо вправо на ліс. стежку, яка спочатку веде по хребту на південь,а потім по західному схилу Світильника. Через 50хв. стежка повертає вправо, на захід. В лісі видно просвіт. Спускаємося до нього вниз і перед нами відкривається така картина: дві великі, заповнені водою воронки, відбивають небесну синяву.

Гора Кук

Кук — гора в Українських Карпатах, у південно-східній частині масиву Полонина Боржава. Розташована на межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатської області, на південний захід від смт Міжгір’я. Висота гори — 1361 м. До висоти 1200—1250 м гора вкрита буковими лісами з поодинокими деревами ялини і ялиці, вище — полонини з чорничниками. 

Озеро Дике (Озірце) - міні-копія Синевирського озера

Дике Озеро (Озірце) знаходиться у самому серці Українських Карпат, на території Міжгірського району Закарпаття, найбільш екологічно чистій територій України у західній частині хребта Пишконя. Воно не таке велике і популярне, як Синевир, тому тут тихо, нема купи туристів і місцевих продавців сувенірів. Озірце досить глибоке, хоча, побачивши його вперше, можна в цьому засумніватися. Адже Дике озеро потроху заболочується, і це видно неозброєним оком. Біологи помітять тут чимало видів рослин і тварин, типових для боліт. А довкола Озірця – краса: тиша і спокій, адже лежить воно посеред ялинового лісу. 

Ботанічний заказник— Юлівська Гора

Юлівська Гора — найменший за площею масив Карпатського заповідника, розташований в долині р. Тиса на південно-західних відрогах Гутинського масиву (частина Вигорлат-Гутинського хребта) і обмежений на сході державним кордоном з Румунією. Заказник має площу 176 га. 

Розміщення у місцевості з найтеплішим кліматом в Українських Карпатах віграло значну роль у формуванні рослинного покриву. Широко поширені діброви зі скельного дуба, дубово-букові ліси, дуба Далешампа. Також зростають унікальні для України масиви липи сріблястої. Заказник є єдиним в Україні природним місцем зростання дуба бургундського. У трав'яному покриві переважають лісостепові види. У 1997 р. він увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника.

Іршавський заповідник «Зачарована долина»

Весна, чудовий час для того, аби мандрувати Закарпаттям. А одним з надзвичайно цікавих місць у нашому краї є Іршавський заповідник «Зачарована долина». Його можна відшукати по орієнтиру села Ільниця - перший найближчий населений пункт. У туристичних маршрутах часто вказують вершину Бужора як помітну точку біля заповідника.

 «Зачарована долина» справжній земний рай з красот природи природного походження. Заповідник живописно об`єднав в собі густі масиви лісу з дикими тваринами, застиглу лаву з кварцовими утвореннями, багаторівневі пагорби скель з гірськими озерами. Все це скарб офіційно стало заказником державного значення в 1978 році. Загальна площа заповідника перевищує 150 гектар, знаходиться він під охороною і є улюбленим місцем туристів.

Чудові та загадкові Карпати: унікальний Карстовий міст

Карпатський біосферний заповідник на Закарпатті вабить туристів неймовірними пейзажами й неповторними природними пам'ятками. Серед них – Карстовий міст в Угольсько-Широколужанському гірському масиві.

Карстовий міст – це, фактично, залишок стіни древньої скелі. Вода, яка сотнями тисяч років стікала по схилу гори, поволі розчиняла м’які вапняки, промивши, з часом, понори. Крізь ці понори, дощові і талі води стікали вниз по скелі до ріки, розширюючи їх і перетворюючи на печери. Збільшення внутрішньоскельних порожнин у розмірах призвело до обвалу скелі, залишивши по собі тільки арку – теперішній Карстовий міст.